|
|
|
Поттерида
|
Був Гаррi парубок потворний
І хлопець хоч куди відьмак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятiший од всiх бурлак.
Но як батькiв було убито
Й сльозами Хагрида полито,
Вiн, взявши торбу, тягу дав;
Набравши купку грифiндорцiв,
Дiвчаток трохи, жменьку хлопцiв,
П'ятами в Хогвартс накивав.
Тут Гаррі наш, посумувавши,
Насилу трохи вгамувавсь;
Порюмсавши i поридавши,
Маслопивом почастовавсь;
Забутися допомагало
Не Облiвiате, а сало -
Пiд маслопиво добре йшло;
Лишень небога заспокоївсь,
Як рiдний хресний упокоївсь
Й пiшов на пси, як не було.
Наш Гаррi, знов засумувавши,
На Дамблдора наволав,
Із себе сироту удавши,
І куди очi почухрав.
А злая Умбрiдж, суча баба,
Розкумкалася, наче жаба,
Знущалася над Гаррi - страх;
Давно уже вона хотiла,
Його щоб тушка полетiла
К чортам i щоб i дух не пах.
Утiк вже Гаррi далеченько,
Йде коридором, раптом - зирк:
Стирчить драбина височенька;
Полiз туди, бо лазать звик.
Та бачить - дiвчина старая,
Крива, горбатая, сухая,
Заплiснявiла вся в шрамах;
Сiда, ряба, беззуба, коса,
Розхристана, простоволоса,
І як в намистi, вся в жовнах.
ГеПе, таку уздрiвши цяцю,
Не знав iз ляку де стояв;
І думав, що свою всю працю
Навiки тута потеряв.
Яга ж до його пiдступила,
"Я, - каже, - Треланi Сибiлла,
Я в кулю вмiю заглядать;
В нуждi я людям помагаю,
На кавi долю виливаю,
Гадюк умiю замовлять.
Допомогти тобi я хочу:
Вiзьмися, хлопче, за свiй шрам..."
Взяли такi тут Гаррi корчi,
Як не брали i зо ста грам.
Очунявсь - лежать у болотi,
Ген над могилой хрест високий,
Налiво глип - аж там сидить
У бур'янi бровко муругий,
Три голови мав пес сей мурий,
Та як на Гаррi загарчить!
Загавкав грiзно в три язики,
Уже був кинувсь i кусать,
Заверещав тут Гаррi дико,
Хотiв чимдуж назад втiкать.
Аж баба флейту десь дiстала
Й собацi Hedwig's Theme заграла,
Вiн захропiв i закуняв;
А Гаррi з бабою старою,
То сяк, то так, попiд рукою,
Тихенько од бровка злиняв.
Тепер убрався Гаррi в пекло,
Прийшов зовсiм на iнший свiт;
Там все поблiдло i поблекло,
Нема нi мiсяця, нi звiзд,
Там тiлько тумани великi,
Там чутнi жалобнiї крики,
Там мука грiшним не мала.
Сибiлла з Гаррi все глядiли,
Якiї муки тут терпiли,
Якая кара всiм була.
Чорти Авадою Кедаврой
Лестрангiв драли по кутках,
Злодюг кидали в борщ iз лавром,
Палав огонь, великий страх!
Макнейри на колi стирчали
І на огнi пеклись, шкварчали
Хто, як, за вiщо заслужив.
Пером не можна написати
І Ритi Скiтер розказати,
Яких було багацько див!
Десiтерсiв там мордовали
І жарили зо всiх бокiв,
Бо маглам жити не давали
І ставили їх за скотiв.
За те вони дрова возили,
В болотах очерет косили,
Носили в пекло на пiдпал.
Чорти за ними приглядали,
Імперiусом пiдганяли,
Коли який з них подихав.
Огненним пруттям оддирали
Кругом на спину й черевце
Тих ельфiв, що з домiв тiкали,
В яких лиш рило, не лице.
Там Доббi з Крiчером шпиняли,
Ножами пiд боки штрикали,
Щоб не хапались утiкать.
Робили рiзнiї їм муки
І прасками товкли їм руки,
Тi ж верещали: "Твою мать!"
Багатим Малфоям вливали
Розтопленеє срiбло в рот,
Молодшого ж там заставляли
Лизать гарячих сковород.
Якi ж iзроду не женились,
Над грифiндорцями глумились,
Такi повiшанi на крюк,
Зачепленi за теє тiло,
На свiтi що грiшило смiло
І не боялося сих мук.
І тi були там Уізлi-свинi,
Пiддурювали що дiвок,
Що в вiкна дрались по драбинi
Пiд темний, тихий вечерок;
Що часто вчителям брехали,
Жахливо iспити здавали,
Що вмiли кожного дiстать;
Що за дурнi свої приколи
Самi ж i вилетiли з школи,
Щоб без освiти пропадать.
Якусь бiляву мацапуру
Там шкварили на шашлику,
Гарячу мiдь лили за шкуру
І розпинали на бику.
Натуру мав вiн дуже бридку,
Знущався з бiдної сирiтки,
Волосся довге мав до п'ят;
Без сорома, без бога бувши
І восьму заповiдь забувши,
Таскав щоденники в хлоп'ят.
Були там чеснiї зубрилки,
Що знали "Хогвартс. Хiсторi",
Книжки читали без зупинки,
Тонкi, товстi, новi й старi,
Що на уроцi про все знали
І руку вниз не опускали,
Як же були на самотi,
То всi пiдручники ховали,
Казились, бiгали, скакали
І гiрше дещо в темнотi.
Вiдьом же тут колесовали -
З професорок до ворожок,
Там жили з них чорти мотали
І без витушки на клубок;
На припiчках щоб не орали,
У комини щоб не лiтали,
Не їздили б на упирях;
Щоб шкiрок бумсленга не крали
І полiзiлля не вживали,
Не ворожили б на бобах.
Там Гаррi бачив щось немало
Киплячих родичiв в смолi,
Як з Дурслеїв топилось сало,
Так шкварилися сi в огнi;
У Дадлi штрикали вилками,
Ножами, спицями, голками
За те, що жив - не мав стида.
На все це Гаррi надивившись,
О бiдах тих десь пожурившись,
Пiшов в другiї ворота.
Тут в мантiях сидiли люди,
Для них все празники були;
Лонгботтоми тут i Лавгуди
Маслопиво собi пили,
Та їли борщ, часник, кислицi,
Сiк гарбузовий, полуницi,
Пирiг домашнiй iз яйцем;
І дуже вкусную яєшню,
Якусь нiмецьку, не тутешню,
А запивали все пивцем.
Наш Гаррi ж видряпавсь на гору,
На землю сiв поспочивать,
І, попотiвши саме впору,
Узявся Блека виглядать,
Мiж дiлом сала з'їв з цибулькой
Та й запалив вишневу люльку;
А Блек же був тогдi внизу
І, похожавши по долинi,
Об миленькiй своїй дитинi
Водив по мiзку коверзу.
Як глядь на гору ненароком -
І Гаррi там свого уздрiв,
Побiг туди не просто - боком,
Та ввесь од радости згорiв.
Хватався з Гаррi говорити,
У всiх спитатись, розпросити
І повидатись хоть часок;
Та Поттера свого обняти,
По-батькiвськи поцiловати,
Його почути голосок.
"Здоров був, Гаррi, ма дитино! -
Так Блек на радощах сказав, -
Чи се ж тобi таки не стидно,
Що довго я тебе тут ждав?
Ходiм лишень к моїй господi,
Та поговорим на свободi,
За тебе будем мiрковать".
Стояв лиш Гаррi, мов дубина,
Котилась з рота тiлько слина,
Не смiв мертвця поцiловать.
Та Блек, сю бачивши причину,
Чого хрещеник сумовав,
І сам хотiв обнять дитину -
Та ба! Не вцiлив i упав.
Пiднявсь й прийнявся научати
І тайностi йому казати, -
Тут Гаррi аж почервонiв -
Як через хлопцеву роботу
Дасть жаба цицьки Вольдеморту,
Що вже дiстане стусанiв.
Запiк ще бiльше Гаррi раки,
А Блек все оповiдь веде,
Як вийде в люди неборака,
Як п'ятий коледж заведе;
Як капелюшок заспiває,
Що коледж "Поттер" научає
Сирiток, розумом швидких,
Якi страждають вечорами,
В яких палають болем шрами -
Що пси аж брешуться на них.
Уже покликали до паю,
А Гаррi з Блеком в бур'янi -
Чи то їм сонечко сіяло,
Чи то робили щось одні.
Та ба! Вже нiчим пособити,
Бо Гаррi треба вiдпустити,
Із пекла вивести на свiт.
Прощалися i обнiмались,
Слiзьми гiркими обливались,
І Блек кричав, як в мартi кiт.
Сибiлла з Гаррi без покою
Із пекла бiгли, цур iм й пек;
Ворочав Поттер головою,
Поки аж не сховався Блек.
Вернувся в Хогвартс помаленьку
І крався нишком, потихеньку,
Приповз до спальнi спочивать.
Рон й Невiль купкою лежали -
Пiсля горiлки добре спали -
То Гаррi й сам уклався спать.
|
|
|
